«Щоб ви не думали, що за кордонами України все прекрасно! Так от, Канада, донька мого знайомого отримала»
Щоб ви не думали, що за кордонами України все прекрасно 🙂 В канадській старшій школі знання, як правило, дають ті, які мають прямий зв’язок з реальністю. Тобто, підлітки, навчаючись, опановують не лише теорію, а і практичні навички, які будуть помічні і зараз, і у дорослому житті трохи згодом.
Так от, донька мого знайомого отримала в школі завдання. Увага! Їй видали ляльку в люльці-автокріслі. Всередині ляльки є спеціальний чіп, який регулює її «поведінку». І це означає, що алгоритм ляльки дуже схожий на алгоритм справжньої дитини. Тобто, лялька може «прокинутись» в будь який момент. Вона може «заплакати». Їй потрібно буде «замінити підгузок». Вночі «нагодувати». Так, вночі вона теж «прокидається», «плаче».
Ляльку треба розважати, заколисувати і так далі. Треба робити все, щоб лялька «заспокоїлась» і «почувала себе щасливою».
Піклування і зусилля учениці відстежується теж. І передаються вчителю за допомогою електронного пристрою.
Попереджаючи ваші питання: такі ляльки отримують не лише дівчата, а і хлопці. Тут повний паритет і однаковий підхід.
Що це дає учням? Як мінімум, розуміння і усвідомлення, як піклуватися і виховувати новонароджену дитину; наскільки це ресурсно і відповідально; як розпоряджатися своїм часом, якщо у вас є діти. І багато інших важливих речей, які бажано знати завчасно.
Але я тут хочу не про це розповісти. Мій знайомий разом зі своєю донькою, поїхали в торгівельний центр. Звісно, що його донька-підліток взяла з собою ляльку в автокріслі. Тому що залишити «дитину» не було з ким. Власне, на фото ви бачите і дівчинку. і її ляльку.
— Моя донька багато дізналась в ці дні про виховання новонароджених, але ще більше дізналась про людей, які нас оточують, — каже знайомий.
Коли тато з донькою і з автокрісельцем зупинилися в кафе, щоб випити чаю, вони побачили, що люди досить неприязно їх сприймають.
— Люди вирішили, що дитина справжня, бо ж дуже на те схоже. Одна жінка прямо сказала: яка ганьба! Інша стояла в черзі разом зі своєю подругою, і голосно, не криючись, повідомила всім, що я просто дупа, тому що змушую свою старшу доньку носити важке автокрісло з молодшою дитиною. Ще одна сказала чоловікові поруч, що я придурок, тому що дозволив своїй доньці так рано народити маленьку дитину.
Тато з донькою пішли звідти. Дівчинка не могла повірити, що люди можуть бути такими грубими і можуть так ображати інших, навіть не намагаючись розібратися! Тато їй сказав:
— Та не бери так близько до серця! Дитина ж несправжня!
А донька йому відповіла: — Так, дитина не справжня, а от всі ці люди, які мене ображали, вони ж справжні!
— Знаєш, — резюмував знайомий, — коли донька сказала що принесе додому ляльку на 2 ночі і вона не даватиме нам спати, я думав, що це буде складно. Ми ж відвикли від малих дітей. Але виявилось, що найголовніший урок був не про ляльку. А про суспільство і людей в ньому.
А я собі подумала: а як би у нас поставились оточуючі і як би реагували на подібний експеримент? І мені чомусь здається, що могли б реагувати краще. Чи я не права?
