Полтавчанка: «Ірпінь – українська «Рубльовка». Я завжди рвалась побачити Ірпінь»
Татьяна Цирульник
Ірпінь – українська «Рубльовка»
Я завжди рвалась побачити Ірпінь. Місто-сателіт Києва таке саме як і Бориспіль, але ну зовсім, зовсім інше.
Бориспіль – промисловий район з аерпорортом, а Ірпінь – це як одна велетенська дача.
Ірпінь — місто з населенням усього 60 тисяч мешканців повністю виправдовує своє гасло «Місто для життя» — отак коротко і лаконічно.
Додам: місто для киян, які втомились від Києва. Ну і для полтавців, щоб походити і люто позаздрити.
Дуже негарно заздрити, але у мене з цим проблеми. Бо якщо з соснами у Полтаві нічого не подієш – їх нема і все, але ж парки у малесенькому Ірпіні у мільйон раз круче, ніж у Полтаві! (детальніше – у підписах під фото)
І газони у Ірпіні я побачила! Зелені і стрижені! Парків тут мабуть більше, ніж у Полтаві.
І лавочки й мусорки з логотипом «Ірпінь» — чому у Полтаві таких нема?
І набережну! Правда, кажуть, що набережна якраз нелегальна і там страшні мутки з захопленням землі (ну полтавців якраз цим узагалі не здивуєш), але тут не просто захопили, а людям набережну як компенсацію збудували.
Ну і центральна площа для прогулянок теж вразила. Ірпінський аналог нашої вулиці Соборності має 2 працюючих фонтани, парк з колонами і пам’ятниками, тут курсує ще один дитячий паровозик, ростуть дуже красиві клумби (не в обіду нашим «Декоративним культурам», вони теж стараються як можуть!), вишуканими лавочками і красивою «круговою» кладкою плитки.
Я у всіх містах, де буваю, шукаю набережну і Шевченка. Шевченка теж знайшла! І тут він унікальний! Зображений молодим і у амплуа художника!
Одним слово, у Ірпіні я таки побачила «місто, у якому хочеться жити». Да, цей слоган до нашої рідної Полтави прикладають, але Полтаві до нього на жаль ще дуже і дуже далеко.
А͟л͟е͟ ͟н͟е͟ ͟в͟т͟р͟а͟ч͟а͟й͟м͟о͟ ͟н͟а͟д͟і͟ю͟!͟
Може й пан Мамай таки почне садити і косити траву у Полтаві? А у Прирічковому зроблять набережну «від мосту до мосту»? А може – нічого не зроблять. Один з цих 3 варіантів – обирайте)
