Маємо дві тривожні новини. Точніше: одну дійсно вже новину й якісь натяки на ще одну біду
Перша вже фактично є доконаним фактом — це звільнення виконавчого директора Нафтогазу України Юрія Вітренка. Сьогодні він повідомив нас, що його посаду скасовують. З того, що вдалося взнати — планують ліквідувати й усю його юридичну команду, яка добилася виграшів у міжнародних судах позовів проти Газпрому РФ і стягнення з останнього мільярдних сум на користь України. Сам Вітренко не приховує, що бачить у цьому кроці поступку вимогам Кремля, для якого ці програші стали не тільки дуже болісними фінансовими втратами, але й катастрофічною політичною поразкою. Бачу достатньо підстав, щоб прийняти його аргументацію.
Перше — це головний принцип криміналістики — шукай, кому вигідно. Тут без питань. І, що суттєво, останні пів року непримиренну позицію стосовно Газпрому займає в Нафтогазі саме Вітренко, а не екс-міністр енергетики, нинішня в/о чи обидва прем’єри, як і голова правління НАК Андрій Коболєв. Останній став трохи тихішим та поступливішим. А вся ненависть московитів і п’ятої колони останні місяці спрямована переважно на Вітренка. Деякий час назад Коболєв уже й сам зіграв проти Вітренка. Я так і не побачив у тому конфлікті реальних особистісних чи професійних підстав.
Друге — твердження, що причиною звільнення могли стати надмірні зарплати й премії, не витримує критики. Найвищі виплати серед топ-менеджерів державних компаній отримував не Вітренко, а Андрій Коболєв. Його ніхто не рухає, як і цілий ряд інших високооплачуваних менеджерів у Нафтогазі та ряді інших державних корпорацій. Ліквідують посаду лише одного найневигіднішого керівника та, схоже, приберуть ще ряд менеджерів середнього рівня, зарплата яких не дотягує до рекордів, але позиція дуже болісна для Москви.
Третє — напередодні цього рішення ми побачили скоординовану атаку, до якої були причетні як відверто, так і приховано проросійські сили. Серед останніх подій — ініціативи члена «Батьківщини» та голови «антинєфьодовської» слідчої комісії Крулька. Він відійшов від затвердженого напряму роботи комісії та почав активно копати саме під Нафтогаз. Нашукав якісь незрозумілі числа про несплату держкомпанією податків державі. Та вони під такою лупою весь час перебували, що в казочки про понад 70 мільярдів (!!!) гривень несплачених і ніким непомічених (!!!) податків повірити неможливо. Але поки маємо лише цей підсумок діяльності комісії, який миттєво взяли на озброєння лідери «Батьківщини» та ОПЗЖ. Зранку мала виступ Тимошенко за процедурою вимоги перерви від двох фракцій. Разумков, до речі, вже не вперше не оголошує, хто є партнером Жулі або ОПЗЖ за ініціюванням виступу. Тільки випадково вдавалося кілька разів встановити, що це була саме ця «солодка парочка». Сьогодні й Тимошенко, й пізніше в іншому виступі нардеп від ОПЗЖ повторили майже дослівні звинувачення проти Нафтогазу.
Тож доля Вітренка, схоже, вже вирішена, а в Москві позбулися дуже болісного для них противника. Ну й Зеленський зможе вільно розмінювати ще не сплачені РФом борги чи неприємні зобов’язання на щось електорально чи корупційно вигідне. А хто ж другий?
Тут не бажаю каркати, бо реальних підстав поки ніби то й нема. Хіба така сама скоординована атака в попередні дні й на сьогоднішньому засіданні від тих самих «Батьківщини» та ОПЗЖ. Йдеться про голову Нацбанку Якова Смолія. Відразу зазначу: я не є його безумовним апологетом. Є речі, які сприймаю дуже позитивно, є й те, що можу критикувати. А якісь аспекти його роботи виходять за рамки моєї компетентності. Але безумовне те, що:
— Смолій є чи не останнім прийнятним контактером з міжнародними фінансовими організаціями, включаючи МВФ;
— він є достатньо професійною людиною (на відміну від усієї нинішньої влади), належить до попередньої команди й зберіг за собою посаду не через вияви лояльності й навіть не через конституційні гарантії недоторканності (хто нині на це зважає), а завдяки прямій підтримці МВФ та західних лідерів, яких Зеленський ще боїться;
— Якову Смолію завдячуємо, що гривня утримує стабільність, як колись Гонтарєвій та Яресько (та й Смолію у їхній команді) мали б подякувати, що вирвали її з піке та не допустили гіперінфляції;
— Смолій сьогодні тримає головну лінію оборони проти посягань Коломойського на нашу фінансову й банківську систему, саме він досі не допустив скочування України до дефолту, як би не старалися обидва бездарні уряди.
До негативів я б зарахував (це абсолютно суб’єктивна оцінка) надмірно затягнутий час уртимування критично високих для економіки облікових ставок; а ще ризиковані операції з запозиченнями в гривні під високі відсотки. Хоча в останньому Голова Нацбанку відповідає лише за свою частину. Він до виникнення фінансової піраміди справу не довів. Це вже наслідки роботи безпорадного уряду «профанів», які перехопили цю ідею для урядових боргових паперів і довели фінансову систему до межі краху.
У будь-якому випадку, Яків Смолій для України сьогодні дуже важливий. А його відставка, тим більше в антиконституційний спосіб, стала б катастрофою. Але ж ніхто його не звільняє, — скажете ви. Ніби й ніхто, навіть після доповіді слуги провели Смолія рідкенькими аплодисментиками й чогось дуже каверзного не наговорювали. Атакували Голову Нацбанку все ті ж члени «солодкої парочки» «Батьківщина» та ОПЗЖ. Але є відкрита частина, а є те, що під килимом ( у нас це ще й часто виявляється нижче плінтуса). Коли Разумков після завершення доповіді Смолія раптом сказав про те, що «…а постанову відповідну підготуємо пізніше», — я ледь ноутбук не впустив. Треба ж закони знати! У нас дуже чітко виписана незалежність НБУ. Є чітка норма про підзвітність перед президентом та Верховною Радою, але вона допускає лише інформування та доповідь. Жодних оргвисновків бути не може! Про якусь постанову за підсумками доповіді не згадано в законі про НБУ, а в будь-яких інших про це взагалі не може йтися, бо вся діяльність та відповідальність Нацбанку і його керівника регулюється лише цим законом, а іншими втручатися прямо заборонено.
Отже, після шаленої атаки «парочки», яка вже встигла нам анонсувати проблеми для Вітренка, раптом появилася справжня інтрига. Тепер від Разумкова. Закони читаю не я один. В залі до президії відразу ж підбігли пару людей з ЄС і, здається, хтось з Голосу розбиратися, що це за антизаконна ініціатива та що за нею може критися. Разумков звично відгородився своєю бетонною наглістю, але з теми не зіскочив і повторив, що постанову по Смолію таки ухвалювати будуть. Це не було схоже на просту неграмотність, тим більше, що спікер, на відміну від своїх партійних колег, не лише вміє читати й писати, але деколи цим умінням навіть користується. Я також зателефонував знайомим у Раді. Відповідь не конкретна, але зрозуміло, що слуг уже пару разів готували до імовірної авантюри з можливою антиконституційною відставкою Смолія. Зараз щось подібне знову зависло в повітрі. Зеленський, як людина некомпетентна й малограмотна, самостійні й обдумані рішення ухвалювати неспроможний. А в ставленні до НБУ його розривають як спільні друзі з олігархом Коломойським, так і трохи тверезіші люди з оточення. Схоже, що й зараз він ще не визначився: поступати згідно закону та вимог цивілізованого світу, чи цей закон розтоптати на радість Москві та олігархам.
Моя версія (це тільки припущення) наступна. Наш нєдоросль вирішив погратися в шантаж сильних світу цього. От дасте кредит, на який я сподіваюся, то не буду звільняти легітимного Голову НБУ, не поставлю туди маріонетку від Коломойського та не потягну країну в дефолт. А не дасте, то я… То що ти? На зло електрику мокрий в трансформаторну будку полізеш? А що тут скажеш, воно ж у нас легітимно обране й ні від кого та ні від чого не залежне, навіть від здорового глузду. Ну хіба від Москви та олігархів…
Тарас Чорновіл