«Ірпінь. Це машина мого сусіда. Водія немає. Вже рік як немає…»
Ірпінь.
Це машина мого сусіда по ЖК. Машина Міші. Вони — переселенці з Донецька. Він запаркував цю машину біля моєї рік тому.
Машина досі тут. Водія немає. Вже рік як немає.
6 березня 2022 року Міша наклеїв на лобове скло цей листок з написом «ДІТИ». Він хотів вивезти сім’ю.
Колона з 12 машин рушила на Київ через Стоянку. Цю колону розстріляли штурмові загони руsофашистів.
Так сталося, що Міша не встиг з тією колоною. Чи то на щастя, чи то на горе. Повернувся у ЖК, запаркував цю машину тут, де вона стоїть досі.
Увечері він із сім’єю піднявся у свою квартиру. Коли вони були вдома, почався мінометний обстріл з боку вже окупованої Бучі. Міна прилетіла саме в їхню квартиру.
Міша загинув швидко. Його син Сергій був важко поранений, помер кілька годин потому.
Машина вже рік стоїть тут. З написом «ДІТИ» та спущеними колесами. Мов пам’ятник загиблим.
Машина є. Водія давно немає.
Я щодня проходжу повз неї.
І щодня ненавиджу цю війну і тих, хто її розв’язав.
