1 травня — День Батяра у Львові

День Батяра (свято «День Батяра у Львові») — це щорічне міське свято, яке дає змогу поринути у настрій, побут, стилістику такого автентичного львівського явища як батярство. Пояснити не галичанину, хто такий батяр, непросто. Найближчі синоніми — веселун, бешкетник, гульвіса, відчайдух. Однак вони не відображають змістового наповнення, а головне — духу цього культурного феномену львівської міської культури початку ХХ століття.

Львівські батяри виникли на Личакові і Погулянці, у парку «Погулянка». Там були для цього ідеальні передумови: Погулянка була центром львівських розваг. Батяри гуртувалися навколо «садочків» — пабів при місцевих пивоварнях. Спочатку (у першій половині XIX століття) батяри були хуліганами, гульвісами і кишеньковими злодіями. Згодом вони перестали красти і бешкетувати, натомість всіляко почали висміювати «стару кряку» Австро-Угорську імперію. Батяри набували кумедних і романтичних рис: Їхнім лозунгом служив заклик: «Любити Львів, любити жінок і любити жартувати».

Участь окремих батярів на польському боці в польсько-українській війні спричинила розповсюдження легенди про «геройських батярів і дітей» як головних творців перемоги польських військ. Популярності батяри набули у часи Другої Речі Посполитої, коли популяризувалася їхня мова — львівська ґвара та батярські пісні. Батяри залишили у спадок гумористично-ліричні пісеньки, анекдоти, оповідки, яка сьогодні називають «батярським фольклором». У 2008 році компанія з організацій подій «Дік-Арт» спільно з Львівською міською радою запровадили День львівських батяр, що проходить 1 травня під закликом «Батяри всіх країн, єднаймось!».