«ВСЕ ПОЧАЛОСЯ 20 ВЕРЕСНЯ…» СЛІЗ НЕ ВИСТАЧАЄ. СТРАШНЕ ГОРЕ СПІТКАЛО РОДИНУ ВІННИЧАНКИ

«ВСЕ ПОЧАЛОСЯ 20 ВЕРЕСНЯ…» СЛІЗ НЕ ВИСТАЧАЄ. СТРАШНЕ ГОРЕ СПІТКАЛО РОДИНУ ВІННИЧАНКИ

Ця сумна історія має свій початок 20 вересня, тоді мій чоловік Руслан почав кашляти і я запідозрила щось не ладне. 22 вересня сімейний лікар призначила антибіотик Азитроміцин, який ніби полегшив симптоми.

Він почав дуже рясно пити і вимивати хворобу, потів, ходив в туалет.

24 вересня ввечері його знобило і температура піднялась до 38,5, а вночі — 39.0. Ми почали підозрювати коронавірус і в п‘ятницю 25 вересня зробили КТ, яке показало 40-50% враження легень та «матове скло», таке характерно для нетипової ковідної пневмонії. Також в п‘ятницю здали вдвох аналізи на ковід — негативні!

Госпіталізували в МКЛ 1 в пульмонологічне відділення, на прохання мого керівництва, так як місць не було вільних!

У відділенні в нього постійно піднімалась температура, яку йому збивали. На наступний день в стаціонарі йому ставало гірше, а лікар не підходив і на прохання позвати його, відповідь — ви не одні! Я приїхала і почала шукати чергового лікаря, який сидів в приймальному. Просила, можливо щось інше підібрати з ліків — все є, підійдіть хоча б до нього — йому стане легше вже від уваги Вашої. Відповідь — в мене три відділення і я одна!!!

В розпачі, я навіть, написала губернатору Сергій Борзов Кандидат на посаду міського голови Вінниці, щоб допоміг і звернув увагу!
В понеділок вже з’явилася в Чоловіка лікуючий лікар Миронюк Олена Миколаївна — досвідчений, чудовий, поміркований лікар, який дав надію на одужання перш за все Руслану. Показники аналізів були високими, але по словах лікаря — все перекривало лікування! Йому підключили кисень через канюлю.

У вівторок начмед переводить Руслана в реанімацію, за словами Лікаря, ніби для кращого догляду і перестраховки! За весь цей час результату плр, який набрали при госпіталізації на ковід — немає!

В реанімації в нього впала сетурація і його підключили до СИПАПу. Маска його страшенно давила і страшна ситуація навколо, не радувала. Нікого не було з персоналу взагалі і він мені постійно писав на вайбер — переведіть мене назад, тут всі німі і ніхто не заходить!

Я постійно запитувала в завідуючого Пахно Ігоря Петровича, відповідь — стабільно важкий, радує, що не росте температура!
Після введення ще одного дорого вартісного препарату — йому стало краще!

Ми так раділи!!! Надія є! Нам завідуючий сказав — все ГУД по ньому, йдіть додому!!!

Ранок п‘ятниці мене розбудив Руслан, який телефонував в 6.00!!! Я дуже злякалась, так як до цього він тільки інколи писав! Він просив, щоб хтось зайшов до нього, що він весь мокрий і дуже болить серце, так ніколи не боліло!!! Я відразу набрала Пахно І.П. і попросила, щоб хтось підійшов до Руслана. Набрала сестру Руслана і вона поїхала в лікарню. Там просила лікарів зайти, а Руслан мені дзвонив і дзвонив — чого ніхто не заходить, в мене дуже болить серце! Відповідь — заспокойте його, він перехвилювався, бо біля нього помер чоловік і важку жінку положили поруч!

Я дзвонила і казала — Русланчик заспокойся, зараз прийдуть!!!

З 6.00 до 9.00 не зайшли — пересмєнка, п‘ятихвилинка і т.д.

Завідуючий мені показав потім, що біля нього вже є лікарі і роблять йому кардіограму! І що в нього не може бути інфаркту, він молодий здоровий хлопець! Спина мокра, бо жарко!!!

Потім викликали кардіолога на консультацію, вона зробила УЗД — ІНФАРКТ!

Руслан втратив свідомість і в нього зупинилось серце, качали 40хв — без результату!!!

ШОК! ПОМЕР! Біля 13.00 02.10.2020 року.

Запропонували без розтину — сумнівів немає — Гострий обширний інфаркт!
В виписці про смерть — написали приблизно 4 години від появу симптомів! А насправді 7 годин!!!

По їх розмовах він казав, що грудина боліла і раніше, але дословно — «в них всіх болять грудини!»

Я не судмедексперт і не лікар, але я точно знаю, що якщо б відразу лікар підійшов до Руслана, йому стало спокійніше, а можливо і врятувало б!!! Менше двох місяців назад, він проходив УЗД серця і кардіограму — змін не виявлено!

Слова завідуючого — я в шоці, таке буває!!!

Я дякую всім, хто допомагав, всім хто підтримував, дякую своїм колегам, дякую керівництву КНП «Вінницька міська клінічна лікарня 1»та Игорь Пахно за забезпечення, за надію! Будь-ласка, нагадайте співробітникам про такі елементарні поняття як совість, мораль, обов‘язок!!!

Мораль моєї розповіді така: бережіть себе і близьких, будьте уважними один до одного і не переоцінюйте свої можливості! Інколи помилки коштують життя!!!

Оксана Кипоренко