Вірш, що бере за душу «Два синочки до татечка на могилку зранку Привітати свого батька щиро зпозаранку…»

Вірш, що бере за душу «Два синочки до татечка на могилку зранку Привітати свого батька щиро зпозаранку…»

ДВА СИНОЧКИ ПРИВІТАТИ ТАТУСЯ ІЗ ЗРАНКУ !!!

Два синочки до татечка на могилку зранку
Привітати свого батька щиро зпозаранку.
Щоб всміхнувся стихесенька у раю із неба
Двом соколикам- орлятам ніжністю;- так треба.
«Прийми татечку дарунок, що мама зробила
-Цілу ніченьку сльозами його нарядила.
-Вишивала із словами… тихо промовляла
«Тобі серденько у небі, щоб зоря віддала.»»
«Щоб Ангели звеселелись у раю у Бога
-Побратимів пригостили і були як дома.
-Тобі славу заспівали у міцній родині
-Вас багато соколяток вже у цій світлині.»
«Ой, татусю! Ріднесенький спочивай ти нині
-Тобі б двадцять шість; із нами, а не у могилі.
-Ти б сміявся, і радів маму пригортавше,
-А то плаче по ночах, все тебе згадавше…»
«Я підріз вже, он до школи… і братик високий
-Та ще ходить у садочок, ще маленькі кроки.
-Мама зранку позбирає, і подасть сніданок
-У віконце споглялає, чи не йдеш на ганок?»
«Тато! Татечку! Тарусю… ми тебе чекаєм…
-І що ранку до сонечка пісеньку співаєм…
-Щоб всміхнулося тобою із ясного неба
-Пригорнуло, як ти татку у різних потребах.
-Щоб матуся не журилась, не ламала куки,
-Як їй жити тут із нами і нести ці муки.»
Без крила у білим світі не взлетиш у небо
Без кохання важко жити серденьку у щему.
23. 04. 2021. Р.
ШИКІТКА. Г. І.