Під Київом пішов з життя юний футболіст. Царство небесне маленькому ангелу!

Під Київом пішов з життя юний футболіст. Царство небесне маленькому ангелу!

2 грудня обірвалося життя молодого боярчанина та перспективного футболіста Артема Лєзніка

Про це повідомляє інформаційний портал «Моя Київщина» з покликанням на спільноту «Києво-Святошинська районна федерація футболу«.

Артем Лєзнік (08.07.2005-02.12.2020) – спортсмен, футболіст-юніор, за ігровим амплуа – правий захисник, потім – центральний півзахисник, універсал, учасник дитячо-юнацьких  змагань з футболу та футзалу в чемпіонаті України, Київської області, Києво-Святошинського району, першості міста Києва. Срібний призер чемпіонату Київської області, бронзовий призер чемпіонату міста Києва, чемпіон Києво-Святошинського району в різних вікових категоріях. Визнавався кращим гравцем дитячо-юнацьких районних турнірів. Вихованець ДЮСШ «Боярка». Виступав за клуби «ДЮСШ» (Боярка) – 2015-2019, «Любомир» U-15 (Ставище) – 2019-2020.

Артем народився в місті Боярка Києво-Святошинського району, з дитинства  марив футболом. У Артема була спортивна родина, батько свого часу серйозно займався боротьбою і рано прищепив йому любов до спорту, тож з самого дитинства хлопчик ріс фізично міцним та витривалим. У віці 8-ми років почав займатися дзюдо, згодом – ходити на футбольну секцію. Пізніше любов до футболу переважила. Перший тренер – Олександр Дмитрович Зубавленко. Досвідчений спеціаліст розпізнав у Артема хороші задатки і передав хлопчика в Боярську ДЮСШ, де з Артемом займалися відомі районні тренери Сергій Бабурін та Ігор Рибіннік.

Артем з малих років проявляв себе в команді справжнім лідером. Він був фізично міцним хлопчиком, дуже обдарованим від природи, з чудовою координацією та бійцівським характером. Прийшов до нас, як дзюдоїст, досить «сирим» у футбольному розумінні, але за рахунок важкої праці на тренуваннях швидко наздогнав своїх ровесників. Починав правим захисником, потім перейшов у середню лінію, а з часом спробував стихію атаки, відчув потяг до забивання голів. А взагалі був таким собі універсалом, який однаково добре міг закрити на полі будь-яку позицію. І цим дуже часто виручав нас, тренерів, коли з різних причин виникали проблеми зі складом. Такого бійця, який ніколи не пасував перед труднощами, перед сильними суперниками, мати у складі для будь-якого тренера, особливо у дитячій команді – це велика удача. Ми завжди ставили Артема в приклад його партнерам по команді, як зразок «лицаря без страху і докору», яким, наприклад, свого часу був Олег Лужний. До речі, Артем з дитинства вболівав за київське «Динамо» і був відданим фанатом цього клубу. Часто ходив на стадіон, щоб підтримати свою улюблену команду, – згадує тренер Боярської ДЮСШ Ігор Рибіннік.