“Мріяв, як батько, стати пілотом”: на Хмельниччині оплакують 19-річного земляка, який загинув у катастрофі під Харковом

“Мріяв, як батько, стати пілотом”: на Хмельниччині оплакують 19-річного земляка, який загинув у катастрофі під Харковом

В авіакатастрофі Ан-26 під Харковом, яка сколихнула Україну 25 вересня, загинув Костянтин Зибюк, курсант Харківського національного університету повітряних сил.

Про спогади про курсанта пише Суспільне. Костя завжди був цілеспрямованим і спокійним, таким згадує його однокласник Денис Катревич. За його словами, одним із улюблених предметів Костянтина у школі був захист Вітчизни. Він ще з шкільної парти мріяв стати військовим льотчиком.

«У старший класах у нас був предмет «Захист Вітчизни». Костя його дуже любив, постійно всім допомагав. У старшій школі він вже захоплювався військовою наукою, автоматами. Коли ходили на польові збори, завжди там по компасу він самий перший орієнтувався. Завжди нам усім допомагав, завжди підтримував. На полігон ми завжди їздили в ліс. І коли там азимути, кути, коли потрібно було знайти якусь локацію, він завжди брав компас у свої руки і вів нас зажди до цілі. І ми приходили туди, куди нам потрібно було», – згадує Денис Катревич.

Хлопець любив виготовляти поробки з дерева.

«На трудове навчання ми розділялися на групи – дівчата та хлопці. Але коли ми сходилися разом, завжди були цікаві історії. Він був дуже працьовитий, дуже любив робити щось своїми руками. Дарував дарунки мамі, вчителям. Указку в нашому класі також зробив він. Мені здається, він робив подарунки від щирого серця, як ніхто ніколи не робив. Він був дуже серйозним, спокійним, врівноваженим. Виріс в такого чоловіка, що словами не передати», – розповідає однокласниця Арзу Мустафаєва.

Костянтин Зибюк навчався у школі №1 міста Старокостянтинова. Ірина Онуфрійчук була у хлопця класною керівницею з 5-го по 11-ий клас.

«Я, як класний керівник, попросила його одного разу дещо зробити. Нам треба було піти і зробити людині добре. Всі – в мене там якісь змагання, в мене якісь заняття, в мене музичні. А Костя стає і каже: «А я піду». Ви знаєте, і хлопцям, а в мене були дуже гарні хлопці, їм стало незручно, стало соромно. Вони стали поруч з ним і пішли. Привітали якраз маму учасника АТО. І він самий перший сказав, а я піду», – ділиться спогадами про свого учня Ірина Онуфрійчук.

Світлана Сиротюк викладала у Костянтина Зибюка інформатику.

«Ніколи не було таких нарікань, щоб Костя щось десь не зробив. Можливо, в якихось моментах це йому не вдавалося так, якби мені хотілося, але він завжди виправляв свої помилки, ніколи не сперечався. Ось якийсь такий був дуже покладистий. І справді був дуже доброю людиною», – згадує вчителька.