Юлія Бориско: Відсьогодні я більше не працюю на «1+1». Крок в нікуди…

Юлія Бориско: Відсьогодні я більше не працюю на «1+1».  Крок в нікуди…
Юлія Бориско: Відсьогодні я більше не працюю на «1+1».  Крок в нікуди…

Відсьогодні я більше не працюю на «1+1».
Крок в нікуди. Про це написала журналістка Юлія Бориско.
Це — моє друге розлучення з каналом. Вперше — 2004-го — звільнилась сама, за кілька днів до Помаранчевої революції — через цензуру, «темники» Медведчука.  Зараз офіційне формулювання — «за угодою сторін».
Канал вимагав більше, ніж я могла йому дати. І ми з ним вже кілька разів підходили до цієї межі.
Крім того, останні роки мене мучили питання: що доброго я роблю в цьому світі, чи виконую своє призначення.
Відповідь була психосоматичною. Я перестала світитися, скотилася у тривале безсоння — і це вже фізично вбивало мене, вимагаючи змін.
Більша частина мого професійного життя  пов’язана з «ТСН».
2001-го — у свої 22 — почала працювала там журналісткою і три роки пояснювала собі та іншим економіку. Дякую за той шанс Олександру Трухманову (хай почує мене на Небі) і Володимиру Оселедчику.
Також щиро дякую Олександр Ткаченко за 2008-ий: коли зі зміною власників каналу — на основі загального конкурсу — затвердив як ведучу нічних випусків і був керівником, якого я поважала (успіху тобі в усіх добрих справах!).
Дякую кожній гідній людині в «ТСН». Вас багато — з талантом, помноженим на чудові людські якості. Щастя вам, друзі! І подумки обіймаю тих, чиї мудрі слова та обійми були і є такою відчутною підтримкою останнім часом.
Як перфекціоністка, схиблена на підготовці текстів і анонсів, на розумінні того, про що розповідаю — ні разу в житті не вийшла в ефір, як диктор, якому вклали в руки аркуші. І завжди шукала ідеї та слова, щоб внести в свої ефіри і сюжети світло та гумор. Вірила, що ці плюси затьмарюють мінус, яким у нашій сфері вважають непублічність, нелюбов до світських заходів та інтерв’ю. Начебто — глядачі мене ідентифікували не як Юлію Бориско, а як «руденьку з ТСН». Що ж, мені це подобалось))
Тепер без «ТСН». Просто Руденька.
Хоча почуваюся, наче все [руде] пір’я з мене спало, і ще не знаю, чи я — фенікс))
Що можу запропонувати світові? Свою творчість, оптимістичний світогляд і весь позитивний бік перфекціонізму! Ще навіть не уявляю ні де, ні як. Але вірю: все невипадково.
P.S. У фільмах типовий звал з офісу — це коли головні герої пакують власне добро у великий ящик, штовхають ним двері і —  стрімко переходять у наступний епізод. На фото — я зі своєю єдиною особистою річчю за роки і роки в ньюзрумі))